Всесвітньо відомий артист балету Карлос Акоста призначений новим директором Бірмінгемського королівського балету. Колишній головний танцівник Королівського балету сказав, що обійняти цю посаду — величезна честь і привілей для нього. Це сталося після того, як було оголошено, що тодішній директор Девід Бінтлі піде у відставку в липні 2019 року. Танцівник і хореограф кубинського походження взявся за виконання своїх обов’язків у січні 2020 року з непереборним бажанням достукатися до нової і більш різноманітної аудиторії. До того ж пан Акоста тоді зазначив, що його амбіції полягають у розширенні репертуару Бірмінгемського королівського балету. Про те, чи впорався із цими завданнями Карлос Акоста, та про його життєвий та творчий шлях читайте на birminghamski.com.
Початок зіркового шляху
Карлос народився в Гавані 1973 року, навчався в Національній балетній школі столиці на Кубі. Здобувши низку нагород, зокрема Приз Лозанни в 1990 році, він продовжував професійно танцювати в найпрестижніших трупах світу, а лондонський Королівський балет став його домівкою. Карлос пішов із класичного балету у 2016 році, після 28 років, виконавши майже всі класичні партії від Спартака до Ромео.
Протягом своєї балетної кар’єри танцівник створив багато відзначених нагородами шоу, серед яких «Токоро й Карлос Акоста» та «Друзі Королівського балету». Він також поставив хореографію для вистав Королівського балету «Дон Кіхот» і «Кармен». Крім того, працював над останньою постановкою «Хлопці та ляльки» у Вест-Енді. Він написав дві книги, у тому числі художній твір «Свиняча нога» та чесну й щиру автобіографію «Немає шляху додому».
Прем’єра фільму «Юлі», натхненного його життям, відбулася на кінофестивалях у Сан-Себастьяні, Гавані та Берліні й отримала схвальні відгуки критиків перед прем’єрою та виходом у широкий прокат у квітні 2019 року.
Культура та історія батьківщини Карлоса мали важливий вплив протягом усієї його кар’єри й продовжуватимуть впливати після заснування власної танцювальної компанії Acosta Danza у 2016 році. Компанія гастролює по всьому світу з яскравим поєднанням класичних і сучасних танців, зі щедрим додаванням кубинських елементів. У 2017 році Карлос відкрив свою першу Академію танцю через Міжнародний танцювальний фонд Карлоса Акости. Фонд надає молодим танцюристам ті ж можливості, якими скористався він сам, забезпечуючи трирічну програму навчання танцю, безоплатну та в наснажливій атмосфері.
Свого часу, нині, суперзірка й керівник Бірмінгемського королівського балету Карлос Акоста вважав балет просто нісенітницею, але все змінилося, коли побачив виступ Національного балету Куби. Тоді художнього керівника Бірмінгемського королівського балету Карлоса Акосту, якого вважають одним із найвидатніших балетних танцюристів усіх часів, силою змусив спробувати себе в цьому мистецтві його батько, який хотів врятувати його від слизького шляху прогулів школи та дрібних крадіжок.
Карлос каже, що в той час він насправді хотів бути Майклом Джексоном, а його стиль танцю був більше вуличним, ніж сценічним. Він згадує, що його сім’я жила в неблагополучному районі Гавани, де люди апріорі не займалися балетом. Він почав прогулювати школу і красти, тому батько змусив його займатися балетом, щоб відірвати від натовпу, у якому він відігравав не останню роль. Спочатку Карлос ненавидів балет. Він думав, що це не танець, а просто нісенітниця де все відбувається так повільно. Йому хотілося танцювати брейк-данс на вулиці під вибухову музику.
Вирішальний момент
Попри своє небажання, Карлос виявив, що в нього є талант фіксувати рух, коли він ставить собі це за мету. День, коли у місті виступав Національний балет Куби й Карлос дивився їхній його, став для нього переломним. Пізніше він пригадував, що танцюристи були спортивними та крутими, при цьому все виглядало невимушено. Після побаченого на власні очі він почав наполегливо працювати й краще використовувати свій час, і це принесло результати. Карлоса почали помічати режисери. Він отримав місце в балетному таборі у Швейцарії й почав феєрити.
У 16 років Карлос виграв заповітний Приз Лозанни. У юності він мав інший вигляд. У нього були худі ноги, але він став артистом балету й балет змінив його життя. Карлос був головним танцівником Королівського балету протягом 17 років і зробив видатну кар’єру. Його роль у Бірмінгемському королівському балеті була вельми сміливим кроком, але він насолоджувався нею. Він прийняв виклик, коли він надійшов.
Через якийсь час він уже міг допомогти трупі бути більш репрезентативною та різноманітною, а також передати знання, які він здобув. На той час, його очікування від балету змінилися. Зрозуміло, що основні, класичні балети, такі як «Лебедине озеро», ніколи не вийдуть із моди, але що заважає представляти нові. Балет XXI століття має кардинально інший вигляд вважає Карлос. Головне не покладатися на вчорашній день і дотримуватися правильного балансу.
Дух спільноти
Карлос каже, що єдність і згуртованість мистецької спільноти Бірмінгема зігріває його серце. Під час пандемії він зустрічався з безліччю різних організацій, і наратив цих зустрічей був про те, що можна зробити, щоби пройти через це колективно, адже відвідувати Бірмінгемський Королівський балет під час ковіду не було можливим та й доцільним.
Природною домівкою місцевого Королівського балету є закритий іподром, тому пошук нових шляхів до людей вимагав нових партнерств, креативного мислення та використання діджитал-технологій. У підсумку опинившись на незвіданій території трупа на чолі з Карлосом Акостою знайшла спосіб розв’язання проблеми. Шоу було переведено в онлайн і балет почав отримувати дохід у такий спосіб. Після того, як страшна хвороба відступила в Бірмінгемському Королівському театрові подумують, а чи не продовжити так робити у майбутньому. Адже, правильно налаштувавши камеру з онлайн-шоу, можна опинитися прямо серед танцюристів. Хіба це не манить глядача.
Навіть раніше прості завдання — зібрати трупу разом для репетицій і виступів — стали викликом через регулярні тести, мильні бульбашки та зменшений склад акторів. Під час карантину Карлос зняв короткометражний онлайн-фільм «Порожня сцена» — свій зворушливий заклик до всіх, кого торкнулася заборона на живі виступи. Він серйозно розмірковував над тим, що існує небезпека, втратити покоління молодих танцюристів, які приходять у професію, а також зашкодити кар’єрі тих танцюристів, які перебувають у розквіті сил, але не мають де виступати.
Нагороди та відзнаки
Видатний внесок Карлоса в танцювальне мистецтво не залишився непоміченим. У 2014 році він був відзначений у Новорічному списку нагород Королеви, коли його нагородили орденом кавалера Британської імперії. У 2018 році Карлос отримав Королівську нагороду Королеви Єлизавети II на честь коронації від Королівської академії танцю на знак визнання його, як однієї з найвпливовіших фігур у сучасному танці, а у 2019 році Коло критиків нагородило Карлоса своєю щорічною премією за видатні заслуги в мистецтві.
Його атлетизм, чиста радість від танцю, а також неймовірна здатність передавати емоції надихнули ціле покоління танцюристів по всьому світу. Його дуже зворушлива історія та перешкоди, які він подолав, говорять самі за себе.
Джерела: