Понад 20 років фестиваль перформансу Fierce представляє світу Бірмінгем як яскраве, різноманітне та толерантне місто, де з новим та неймовірним можна зустрітися у незвичних місцях. Раз на два роки у межах Fierce театри та галереї наповнюються новими творами сучасного мистецтва. У своєрідних просторах, як-от занедбаних складах, басейнах та автостоянках можна побачити виставки, театральні постановки, почути музику, або просто несподівано потрапити на вечірку. Далі на birminghamski.
Мета фестивалю
Останні десятиліття, світ стрімко розвивається, особливо в інформаційних технологіях, що іноді негативно впливає на повсякденне життя. Організатори Fierce пропонують певну протиотруту від “цифрової епохи” – зустрітися у реальному просторі й часі, створити тимчасову спільноту, з утопічними принципами, поекспериментувати й випробувати нові ідеї та підходи для суспільного блага. Фестиваль перформансу запрошує до висловлення власних думок та почуттів, зануритися у креативний ландшафт міста, зустрітися з чимось новим, іноді провокаційним, та отримати незнаний культурний досвід.
Куратори Fierce ретельно шукають та відбирають митців, які зможуть через будь-які прояви перформансу посилити маргіналізовані голоси, розповісти інші історії, зруйнувати очікування щодо того, яке може бути мистецтво, хто вміє його створювати та де воно має бути представлене.
Історія заснування та становлення фестивалю
У 1998 році у Бірмінгемі заснували мистецьку програму “Queerfest”. У 1999 році, подія переросла у фестиваль, який отримав назву Fierce з уточненням, «фестиваль, який кусає». Вже з самого початку заснування, організатори орієнтувалися на цільову аудиторією, яка бажала чогось гострого, видовищного та незвичного.
З плином часу, кількість охочих взяти участь у фестивалі та прихильників зростала, а разом з ними ширилась популярність дивовижного заходу.
Першим масштабним перформансом стало розміщення на хмарочосі Bullring Rotunda інсталяції бельгійського майстра образотворчого мистецтва Бенджаміна Вердонка “The Great Swallow” у 2005 році. Місцеві жителі дали їй назву “Бірмінгемська Людина-птах”.
У 2008 році, був представлений значний арт-проєкт британського художника-інсталятора Люка Джеррама «Зіграй на мені, я твій». Задум полягав у можливості пограти на фортепіано та насолодитися живою музикою просто неба. Взяти участь у перформансі міг будь-хто. На вулицях Бірмінгема, зокрема у парках, на ринках та вокзалах були встановлені 15 інструментів з інструкцією: «Зіграй на мені, я твій». Впродовж трьох тижнів до акції долучилось понад 140 тисяч осіб, які виконували, або слухали різні музичні композиції. Подія набула великої популярності й вийшла за рамки Бірмінгема. Пізніше такі заходи провели у 60 містах по всьому світу.
Іншою цікавим проявом мистецтва в рамках Fierce було проведення конкурсу “Name in Lights” британським художником Joshua Sofaer у 2007 році. Потрібно було вибрати ім’я друга, або члена родини, яке заслуговувало б на те, щоб його розмістити у вигляді підсвічувальної інсталяції на даху колишньої Бірмінгемської Бібліотеки. Задум був спрямований на заохочення людей поміркувати про значення поняття “знаменитість” та вирішити який образ життя заслуговує стати прикладом для наслідування. Була відібрана комісія до складу якої входили британські телеведучі, модельєри, рекламні магнати та інші видатні особи, які обрали ім’я Una White. Вона була простою перукаркою, яка приїхала до Великобританії з Ямайки у 1960-х роках, здобула освіту медсестри та була віддана роботі у психіатричній лікарні Бірмінгема. Тож підсвічувальна артінсталяція з її ім’ям була розміщена на загальний огляд у центрі міста.
Захопливою подією фестивалю став проєкт “Beloved” від американської письменниці та вокалістки Ніколь Блекман. Вона запросила у приватну подорож історичною садибою Compton Verney, метою якої було змусити учасника через певні зустрічі згадати про моменти проявлення доброти до кого-небудь, або її отримання від інших.
У 2008 році вперше оцінювати роботи учасників Fierce було дозволено всім охочим через онлайн-голосування.
Визначні проєкти фестивалю перформансу 2009-2022-х років
У 2009 році змінилось керівництво Fierce, яке надихнуло митців вивести свої роботи на інший рівень. До участі у програмі фестивалю була запрошена ліванська художниця сучасного мистецтва Tania El Khoury. Вона представила проєкт “Сади говорять”. Це була інтерактивна звукова інсталяція, яка містила 10 історій про звичайних людей, які були поховані у садах на території Сирії. Родичі та друзі переказували події життя своїх близьких та наново їх переживали. Аудіозаписи були змонтовані разом з останніми словами тих, хто знаходився на межі закінчення життєвого шляху. Робота користувалась шаленою популярністю й була презентована у 18 країнах світу.
У 2012 році фестиваль Fierce похизувався епатажним перформансом австралійського художника Беннета Міллера “Такса ООН”. Просто неба, поруч з Ikon Gallery була розгорнута копія офісу ООН у Женеві, в якому проходять засідання Комісії з прав людини.
У якості 47 міжнародних делегатів виступали живі такси. Варто відзначити, що такси були обрані не випадково, оскільки лише вони мають певний “расовий різновид”. Такси бувають гладкошерсті, довгошерсті, жорсткошерсті та відрізняються різним кольором, тому були здатні уособлювати різні національності.
Задум проєкту “Такса ООН” мав порушити дискусію у суспільстві про утопічну здатність Організації Об’єднаних Націй створити універсальну систему справедливості.
Мистецтво може бути не лише наявним, але й уявним, це продемонстрував проєкт від Lundahl & Seitl’s “Симфонія Зниклої кімнати”. Відвідувачам Бірмінгемського музею було запропонована дивна екскурсія. Їм видали бездротові навушники, через які таємничий екскурсовод провів маршрутом, який охоплював як звичайні зали, так і уявні частини архітектури галереї.
У 2022 році до Бірмінгема на фестиваль перформансу завітав Paul Ramirez Jonas, американський художник, відомий своїми витворами соціальної практики, який досліджує відносини між митцем, аудиторією та твором образотворчого мистецтва. У 2010 році він вперше провів акцію “Key to the City” у Нью-Йорку. У 2022 році вона була представлена на шаленому Fierce. Протягом 10 тижнів художник роздав 15 тисяч ключів, якими можна було відкрити 21 місце, про наявність яких більшість учасників не здогадувалися.
Таким чином Paul Ramirez проголошував, що культура може бути вільною й нічим не обмеженою. До того ж акція підкреслювала зростальну приватизацію міського простору.
Fierce Lab
Fierce Lab є програмою, яка сфокусована на доступі до участі у фестивалі митців африканського та азійського походження. Вона фінансується товариством Diverse Action, яке займається підтримкою художників. У 2019 році вперше відвідати Fierce була запрошена група художників з африканських та азійських діаспор, які на власному досвіді зіштовхнулися з проявами расової дискримінації. Для них були виділені кошти на проїзд, проживання та добові. Митці стали повноправними членами Fierce Lab й отримали безоплатний доступ до майстер-класів та квитки на всі заходи фестивалю, на яких бажали бути присутніми.
Для участі у програмі відбираються художники, які перебувають на етапі розвитку кар’єри. Від членів Fierce Lab не вимагається надавати жодних результатів. Вони можуть брати участь на власних умовах, з вільним графіком діяльності. Роботи можуть бути представлені у різних проявах сучасного мистецтва, серед яких: експериментальний театр, соціальна практика, клубний перформанс, артактивізм тощо.
Бірмінгемський фестиваль перформансу Fierce перетворює місто у майданчик для самовираження й взаєморозуміння та залишає незабутні враження від різноманіття сучасного мистецтва.