Легендарна родина з Бірмінгема — саме так говорять про родину Лешфордів. У Бірмінгемі Lashford Sausages — це не що інше, як легендарний сімейний бізнес. Останніми роками компанія Lashford’s розширила географію своїх клієнтів. Вона стала відомою в Дубаї. Відтак нинішній керівник виробництва Даррен Лешфорд розповів, що стосунки з ресторанами найбільшого міста Об’єднаних Арабських Еміратів розпочалися у 2019 році, коли з родиною зв’язався емігрант, який хотів привезти ковбаски Lashford до Дубая. Більш детально про історію сімейного бізнесу читайте на birminghamski.com.
Що таке Lashford’s
Так усе розпочалося. Потім було укладено договір з однойменною компанією, згідно з яким ковбаси доставлялися з фабрики Кінгс-Нортон до деяких найвідоміших готелів світу, включаючи Atlantis Palm. Хоча Lashford’s продає ковбаси лише безпосередньо до Дубая, вони часто експортуються на Мальдіви та Сейшельські острови. Така у них географія мандрівок.
Проте, якщо хтось захоче скуштувати ці делікатеси, знаходячись у Бірмінгемі, то йому не доведеться мандрувати світом за ковбасками. Fat Snags, Harrington’s Gourmet Sandwiches та Winnie’s Cafe — це лише деякі з багатьох закладів у Бірмінгемі, де можна насолодитися їжею, яку виготовляє сімейство Лешфордів.
А про якість і смак продукції говорить той факт, що в 1994 році газета Birmingham Post назвала Lashford’s «ковбасною столицею Мідленда», мало того, серед запальних прихильників продукції був колишній прем’єр-міністр Джон Мейджор, який особисто написав родині листа.
Щотижня Lashford’s випускає близько 160–170 тис. ковбас, які виготовляють на своїй фабриці в Бірмінгемі, щоби потім розвести їх до місцевих м’ясних крамниць, супермаркетів та інших закладів харчування. Що ж до різноманітності своєї продукції, то Lashford’s продає від 15 до 20 різних сортів ковбас щотижня, включаючи одну, гідну майбутнього короля.
Голова сімейства
Даррен Лешфорд є спадкоємцем закладу у п’ятому поколінні, що виготовляв і виготовляє ковбаси та сосиски AWLashford & Sons. Він, досить приємна людина, скромний, добрий керівник і власник великого бізнесу. Відомо, що ковбаски безперервно вироблялися у Бірмінгемі протягом двох світових воєн, 30 прем’єр-міністрів та п’яти монархів. Такій стабільності можна лише позаздрити.
Історія Lashfords зберігається в одній із тек, у якій лежать чорно-білі світлини, вирізки з газет, нагороди та сертифікати, які охоплюють майже півтора століття. Тут, до прикладу, зберігається лист із Кларенс-Хауса, від королеви-матері, з подякою за ковбаски, які компанія надала Королівській сім’ї в 1981 році. Ту подяку отримав батько Даррена. Крім того, тут зберігаються листи з Даунінг-стріт та Букінгемського палацу, у яких, як завжди, дякують Лешфордам за ковбаски. Інших листів, так само як і відгуків у компанії Lashford’s просто не отримували.
При тому, Лешфорди ніколи не забували, що вони «браммі». Ще бувши скромними фермерами сім’я заснувала свою першу м’ясну крамницю в 1889 році. Ініціаторами були Альберт і Вільям Лешфорди. До слова Вільям — прапрадід Даррена. Брати оселилися в Kings Heath, це там, де Поплар-роуд стріт перетинається з Хай-стріт. Тоді в них з’явилася власна бійня позаду приміщення. Нині це агентство нерухомості.
Історія Lashford’s
Альберт і Вільям добре знали, що місцеве м’ясо було вельми якісним і хотіли поділитися своїми навичками та знаннями, а радше продукцією, з мешканцями зростального буквально «не по днях, а по годинах» міста. У 1916 році Альберту та Вільяму прийшов на допомогу син Вільяма — Альфред Лешфорд, прадід Даррена.
Він приєднався до компанії, щоб допомогти задовольняти зростальний попит. А попит зріз суттєво, з огляду на те, що тривала Перша світова війна. У цей час фунт їхнього найкращого продукту коштував лише чотири пенси. Лешфорди, щоб залишатись на плаву, навіть доставляли їжу до дверей замовника.
Саме в міжвоєнні роки Альфред Лешфорд наважився на виготовлення faggots, тобто фрикадельок, з подрібнених обрізків і субпродуктів, змішаних із зеленню, а іноді, навіть, із сухарями. У 1939 році наступний із Лешфордів — Джон, дідусь Даррена, працював зі своєю матір’ю Грейс над створенням секретного сімейного рецепта, яким, до слова, користуються донині. Йому тоді було лише вісім років.
У повоєнні роки, підрісши, Джон почав досліджувати ринок ковбас. Саме тоді у виробництві з’явились нові, експериментальні види. Саме Джон переїхав із місця заснування бізнесу в Кінгз Хіт до Ноула, це відбулося в 1965 році. Батько Даррена, Стівен Лешфорд, був представником уже четвертого покоління родини, який продовжив справу предків.
Робив він це справно та якісно, згідно із сімейними традиціями, відтак почав домагатися нагород. У 1980 році компанія Lashford’s взяли участь у першому своєму конкурсі. Й одразу посіли перше, друге й четверте місця. Невдовзі після цього компанія знову переїхала до Брумма, цього разу до Кінгс Нортона.
Історію faggots, тобто фрикадельок із подріблених обрізків можна вважати одним із перших світових прикладів фаст-фуду. Грейс Лешфорд, прабабуся Дарена, якось звернула увагу, що на ринку готових страв спостерігається певна прогалина зі швидким харчуванням. Відтак спочатку вона почала виготовляти faggots у сімейній м’ясній крамниці в Кінгс-Гіт. Їй тоді було близько 16 років, а ця її робота була п’ятничним навантаженням для школярки, яким вона займалася після школи. Так післяобід п’ятниці став у «браммі», вечором faggots та пюре з картоплі чи гороху.
У ті часи не було холодильників, тому в суботу ввечері м’ясо, що залишалося, клали в чан для маринування. Так воно маринувалося протягом усього тижня, а наступної п’ятниці з нього готували faggots. З того часу минуло вже більше століття, та faggots від Lashford’s залишаються улюбленою стравою «браммі». У середньому їх готують 3000 штук на тиждень. Хоча, з плином часу, рецепт був адаптований, він, по суті, той самий, який розробив ще Альберт Лешфорд.
Відомо, що рецепт містив свинячу печінку, свинячі серця, свиняче черево, панірувальні сухарі, цибулю та до десятка різних спецій, включаючи мускатний горіх, петрушку, шавлію та чебрець. Кожна фрикаделька вагою чотири унції, навіть нині, виготовляється вручну.
Однією з небагатьох сучасних змін стало рішення виключити з рецепта квашену капусту, та оболонку зі свинячого шлунка, якою раніше обмотували faggots, щоб зберегти вологу під час приготування. Виявилося, що багато клієнтів віддавали перевагу великим фрикаделькам без такого жирового покриття.
Сучасні рецепти
У 1982 році компанія Lashfords представила свою королівську ковбасу на честь весілля принца Чарльза та принцеси Діани. Це королівське частування містило свинину та копчений бекон. Що цікаво, ця ковбаска залишається такою і донині, хоча, як відомо, це не допомогло зберегти шлюб королівської чоти.
Даррен Лешфорд, який є представником п’ятого покоління в родині, згадав «дивний» електронний лист, який отримав минулого року. З ним зв’язалася дуже давня клієнтка компанії. Як з’ясувалося, жінка знала ще його дідуся Джона. Виявилось, що бабусі вже більш ніж 90 років, але вона продовжує купувати свої улюблені ковбаски.
Далеко не кожна місцева компанія може похвалитися такими клієнтами. Це, можливо, лише, якщо ти працюєш у місцевій сімейній компанії понад ста років.
Джерела: