Якби хтось сказав юній Джулі Волтерс, що одного дня вона стоятиме на червоній доріжці поруч із Майклом Кейном, Меріл Стріп чи Деніелом Редкліффом, вона, найімовірніше, лише посміялася б. Після школи майбутня володарка «Золотого глобуса», багаторазова лауреатка BAFTA та дворазова номінантка на «Оскар» не поспішала підкорювати театри чи кіностудії — вона працювала звичайною медсестрою в бірмінгемській лікарні.
Здавалося, що її життя буде цілком звичайним, без Голлівуду, прем’єр і всесвітньої слави. Але доля, як це часто буває, мала власний сценарій. Особливо цікаво, що історія однієї з найвідоміших британських акторок сучасності почалася саме в Бірмінгемі, де вона народилася, навчалася і зробила свої перші кроки в доросле життя. Більш докладно про життєвий шлях Джулі Волтерс читайте на birminghamski.com.
Джулі Волтерс — бірмінгемське дитинство
Історія Джулі Волтерс почалася зовсім не під світлом софітів, а серед звичайних бірмінгемських вулиць. Вона народилася 22 лютого 1950 року в лікарні району Еджбастон, а дитинство провела в сусідньому Сметвіку — типовому робітничому передмісті, де життя оберталося навколо заводських змін, автобусних маршрутів і сусідів. Батько майбутньої акторки, Томас Волтерс, працював будівельником і оздоблювачем, а мати, Мері Бріджит (ірландка за походженням), була службовицею в поштовому відділенні.
Родина жила скромно й виховувала дітей у суворих католицьких традиціях. Мати була владною жінкою і прагматично дивилася на майбутнє доньки: вона категорично не вірила в акторство, вважала його ненадійною справою і мріяла бачити Джулі виключно в «стабільній та поважній» професії медсестри.
Шкільні роки Джулі не просто не підходили для сюжету про «ідеальну ученицю» — вони були сповнені справжнього підліткового бунту. Початкову освіту вона здобула в католицькій школі St. Philip’s, а згодом вступила до престижної гімназії для дівчат Holly Lodge Grammar School. Проте навчання під суворим наглядом викликало в Джулі лише протест.
Замість уроків вона обирала прогули, розваги з друзями та походи до місцевих кінотеатрів. Бунтарська поведінка та постійні порушення дисципліни призвели до логічного фіналу — на вимогу директорки Волтерс їй запропонували залишити гімназію. Навчання давалося їй важко, і пізніше вона зізнавалася, що ніколи не мала академічного складу розуму.
Втім, саме Бірмінгем навчив її головного — уважно спостерігати за людьми. Робітники, продавці, медсестри, водії автобусів, галасливі сусіди й постійні відвідувачі місцевих пабів стали тією живою «акторською школою», про яку не пишуть у підручниках. Можливо, саме тому через багато років Джулі Волтерс настільки переконливо гратиме звичайних британців — без пафосу, награності чи зайвої театральності.
Вона не вигадувала своїх героїнь, а ніби просто згадувала людей, серед яких минуло її буремне бірмінгемське дитинство. І тоді навряд чи хтось міг припустити, що дівчина-бунтарка з робітничої околиці одного дня стане однією з найулюбленіших акторок Великої Британії.
Майбутня медсестра Джулі Волтерс із Бірмінгема
Після завершення школи та короткої спроби попрацювати в офісі страхової компанії 18-річна Джулі Волтерс зовсім не поспішала вступати до театральної академії. Навпаки, щоб заспокоїти матір, вона обрала професію, яку її родина вважала серйозною, надійною і такою, що завжди прогодує. Майбутня кінозірка стала студенткою школи медсестер при відомій бірмінгемській лікарні Queen Elizabeth Hospital. Як не дивно, білий халат вона вдягла задовго до того, як почала приміряти на себе десятки кінематографічних образів.
Під час навчання Джулі довелося пройти серйозне хрещення медичною практикою. Вона встигла попрацювати у важких відділеннях: в офтальмологічній невідкладній допомозі, кардіореанімації та приймальному покої. Робота була виснажливою — нічні чергування, постійний поспіх, миття палат та висока відповідальність за життя пацієнтів.
Багато років по тому акторка тепло згадувала той період, з посмішкою зізнаючись у телешоу, що постійно «закохувалася в молодих пацієнтів-чоловіків», а її головним талантом у лікарні було вміння розсмішити й розважити хворих. Саме тоді Волтерс остаточно усвідомила: вона щиро любить людей і людські історії, але медицина — це не її життєвий шлях.
Приблизно через півтора року після початку навчання внутрішній потяг до творчості став сильнішим за почуття обов’язку. Джулі наважилася на вчинок, який її близьким здався абсолютно божевільним. Вона залишила стабільну медицину, зібрала речі й поїхала вступати до Manchester Polytechnic, щоб вивчати англійську мову та драматичне мистецтво.
Манчестер, який відкрив дорогу до Голлівуду
Переїзд до Манчестера став для Джулі Волтерс тим самим поворотом, після якого її життя остаточно змінило напрямок. Вона вступила до Манчестерської політехніки на факультет драматичного мистецтва, хоча ще зовсім недавно носила медичний халат. Саме в Манчестері під час вступних іспитів відбулася її перша доленосна зустріч із майбутньою зіркою комедії Вікторією Вуд.
Згодом, возз’єднавшись на професійній сцені, цей творчий дует створить легендарне шоу Wood and Walters та принесе обом акторкам неймовірну популярність на британському телебаченні. Перші кроки Джулі в акторстві були далекими від голлівудського блиску: вона починала з кабаре, комедійних мініатюр та роботи в театрі Everyman у Ліверпулі.
Прорив стався тоді, коли драматург Віллі Расселл запросив її на головну роль у театральну постановку «Освічена Рита». Неймовірний успіх вистави на сценах Вест-Енду змусив режисерів перенести історію на великий екран. Екранна адаптація «Освіченої Рити» 1983 року, де Волтерс зіграла в дуеті з Майклом Кейном, підкорила світовий кінематограф.
За цю дебютну кінороль 33-річна акторка одразу здобула премію BAFTA, «Золотий глобус» та свою першу номінацію на «Оскар». Голлівуд миттєво звернув увагу на талановиту британку, яка ще нещодавно працювала медсестрою в бірмінгемській лікарні.
Далі кар’єра стрімко набирала обертів. Джулі Волтерс продемонструвала унікальний діапазон: від глибокої драми в «Біллі Елліоті» та комедії «Календарні дівчата» до всесвітньо відомих блокбастерів. Для мільйонів глядачів вона стала втіленням затишку й відваги, зігравши Моллі Візлі у франшизі про Гаррі Поттера. Численні телевізійні нагороди BAFTA TV та статус «національного надбання» Великої Британії довели: рішення залишити медицину в Бірмінгемі було найкращою авантюрою в її житті.
Джулі Волтерс. Бірмінгем. Перемога над раком
У 2018 році життя Джулі Волтерс різко змінилося. Під час знімання фільму «Таємний сад» лікарі діагностували в акторки рак товстої кишки третьої стадії. Вона перенесла складну операцію з видалення частини кишківника, виснажливий курс хіміотерапії та зрештою почула довгоочікуване: хвороба відступила.
Через турботу про здоров’я та подальші ускладнення Волтерс вирішила остаточно відійти від шаленого темпу кіновиробництва й обрала спокійне життя поза камерами.
Втім, загартований у робітничому Бірмінгемі характер допоміг їй не просто подолати хворобу, а й залишитися в статусі справжньої легенди. Її ім’я назавжди буде вписане в історію світового та британського кінематографа.