Один із визначних мешканців Бірмінгема вписав своє ім’я в історію, обійнявши посаду Прем’єр-міністра Великої Британії. Успіх у бізнесі вивів його на шлях громадської діяльності та, з часом, й політичного служіння. Невіл Чемберлен проявив себе не лише як лідер, але і як особистість, що проявляє турботу про добробут суспільства. Далі на birminghamski.
Ранні роки та бізнес
Невіл Чемберлен народився у шляхетній родині у 1869 році у Бірмінгемі. Його батько Джозеф займався бізнесом, громадською діяльністю, свого часу був лорд-мером Бірмінгема та обіймав посади у кабінеті міністрів. Мати Невіла була родичкою Вільяма Кенрика, члена парламенту Великобританії. Початкову освіту він отримав від своєї старшої сестри Беатріс, яка згодом стала видатною педагогинею та політичною організаторкою. Пізніше продовжив навчання у престижній школі для хлопчиків Rugby School. Заклад вважається “батьківщиною регбі”, його вихованцями були кілька єпископів, видатні британські поети, вчені, письменники та воєначальники. Вищу освіту він здобув у Мейсон-коледжі, який на початку XX століття став Бірмінгемським університетом. Наукою Невіл не цікавився, тому батько у 1889 році відправив його навчатися до бухгалтерської компанії. Через шість місяців навчання Чемберлен став службовцем.
Британія у ХІХ столітті була справжньою імперією. У Джозефа Чемберлена на Багамах на острові Андрос була плантація агави. Батько вважав, що син покращить справи бізнесу. Невіл там прожив кілька років, але прибутку плантація так і не принесла. Юнаку сподобалось займатися бізнесом, тому він повернувся в Англію, де за сприянням батька купив компанію, яка займалась виробництвом причалів для суден. Невіл управляв Hoskins Company впродовж майже 20 років і його бізнес процвітав.
Громадська діяльність та перші кроки в політиці
Під час очолювання успішної компанії, Невіл Чемберлен почав займатися благодійністю та громадською діяльністю. У 1906 році Чемберлен обіймав посаду керівника місцевої лікарні. Він разом з чиновниками Бірмінгема заснував національне об’єднання комітету лікарень Британської медичної асоціації, тобто першу профспілку лікарів.
У зрілому віці Невіл одружився з Енн Коул, яка вважала, що чоловік здатен стати видатним політиком. У 1911 році він ступає у Ліберальну юніоністську партію і стає одним з її лідерів. Спочатку Чемберлен був призначений на посаду голови комітету по міському плануванню. Під час його керівництва була впроваджена перша схема міського планування у Великобританії. Однак Перша Світова війна не дала можливості її реалізувати в повноті. У 1915 році Невіл Чемберлен стає лорд-мером Бірмінгема. Він вдвічі скоротив витрати на утримання чиновників. У 1915 році був призначений членом Центральної контрольної ради по торгівлі спиртними напоями. Авторитет Невіла зростав, оскільки йому довіряли та вважали бездоганною особою. У 1916 році Прем’єр-міністр Ллойд Джордж запропонував йому посаду директора Національного управління, яке відповідало за координацію військової повинності та забезпечення воєнної промисловості достатньою кількістю співробітників. В цей час Чемберлен вперше зіштовхнувся з політичними інтригами й звільнився.
Обрання в парламент, прийняття законів та посада Прем’єр-міністра
Після закінчення Першої світової війни пройшли загальні вибори, на яких Невілл Чемберлен балотувався у Палату громад. Відмінністю його передвиборчої кампанії стало націлення на жіночий електорат, оскільки жінкам було дозволено голосувати та навіть виставляти свої кандидатури. Невілу допомагала дружина, яка стала його “піар-менеджеркою”. Вона випустила листівки “Слово дамам” і брала участь у зустрічах з виборцями. Чемберлен набрав 70% голосів у своєму окрузі й таким чином переміг з великим відривом.
У парламенті Невілл був головою національного комітету по “нездоровим районам”. Тобто перед ним стояло завдання навести лад у нетрі Лондона, Бірмінгема, Ліверпуля та деяких інших містах. Щоб розв’язати цю проблему необхідно було провести реформу медичної сфери, зокрема надати доступ до щеплень малозабезпеченим особам. У 1920 році йому запропонували посаду молодшого міністра у Міністерстві охорони здоров’я.
Перед тим як стати Прем’єр-міністром, Чемберлен був ініціатором введення нових законів, які покращили добробут громадян та зменшили бюрократію. Наприклад, “Закон про місцеве самоврядування” дозволив спрямувати кошти малозабезпеченим напряму, а не через фонди для бідних. Іншим вагомим внеском був “Закон про імпортне мито” 1932 року, завдяки якому запровадили єдиний тариф у розмірі 10% на харчові продукти та сировину, що сприяло зростанню ВВП на 4% у рік та вивело Великобританію з економічної кризи. У 1934 році був прийнятий “Закон про безробіття”, який надав можливість отримувати Національне страхування з 14 років, а не з 16, як було раніше. “Закон про мануфактури” 1937 року зобов’язував роботодавців забезпечити гідні умови праці та скоротити робочі години для жінок та дітей.
Невілл Чемберлен проводив блискучу внутрішню політику й мав пошану та підтримку у суспільстві. Впродовж 1937-1940-х років очолював Консервативну партію “Торі” та був Прем’єр-міністром Великої Британії. Щодо зовнішньої політики, то він не зміг дипломатичними зусиллями запобігти початку Другої світової війни й пішов у відставку.
Невілл Чемберлен закінчив свій життєвий шлях 9 листопада 1940 року і був похований у Вестмінстерському абатстві.