Джордж Едмондс, відомий бірмінгемський адвокат, уродженець міста, який прославився в першу чергу своїм бунтарським духом, хотів реформувати Бірмінгем за допомогою права. Методи, які він пропонував для цього, були вельми радикальними. У 1819 році його звинуватили у висуненні кандидатури незаконного місцевого представника від Бірмінгема. Нагадаємо, що місто на той час не мало представника в парламенті. Це принесло йому рік ув’язнення у Ворікському замку.
До того ж відома діяльність Едмондса як активного члена Бірмінгемського політичного союзу разом із Томасом Аттвудом. Пізніше, у 1830-х роках, він боровся за право Бірмінгема голосувати та за місцеве представництво в парламенті країни. Про життєвий шлях одного з провідних діячів громадського життя міста, місцевих радикалів, письменника, автора «Універсального алфавіту, граматики та мови» і знаного адвоката читайте на birminghamski.com.
Бірмінгем у ті часи
Як відомо, у XVIII та на початку ХІХ століття Бірмінгем розпочав своє перетворення з невеликого ринкового містечка на один із найбільших міських центрів в Англії. Якщо бути більш точним, то він став третім за величиною містом у країні. За даними перепису 1801 року населення міста досягло 60 822 осіб, у 1831 році — понад 100 000, а до 1851 року ця цифра перевищила 230 000.
Значна частина приросту населення була пов’язана з внутрішньою міграцією, особливо з глибинних районів. Мешканці міста та їхні сім’ї відчули на собі дві сторони такої швидкої урбанізації — можливості та розлад. З одного боку, завдяки розширенню видів виробництва, роздрібної торгівлі та сфери послуг у людей почали з’являтися можливості, з іншого — відбувався розлад через втрату звичних моделей повсякденного життя.
При цьому відбувалося розширення як у внутрішній частині міста, так і на його околицях. Коли в 1787 році була побудована каплиця Бонд-стріт неподалік від Конституційного пагорба, вона знаходилася ще на краю зелених полів. Юний Едмондс міг бути свідком поступового розширення сусіднього виробничого району. Заможніші мешканці переїжджали до передмість, зокрема до нового елітного району Калторп-Естейт в Еджбастоні.
Саме в ті часи багато районів міста швидко ставали переповненими, сади зникли, а на їхньому місці з’явилися двори. Віттолл-стріт, куди Едмондс і його родина переїхали навесні 1832 року, знаходилася поблизу зброярського кварталу і швидко перетворилася з району відносно ошатних будинків на район, заповнений дворами. Хоча Бірмінгем мав хорошу систему водовідведення та якісну воду, тісне сусідство житла та виробництва створювало свої труднощі. Хоча місту вдавалося уникати найгірших надмірностей життя в підвалах, антисанітарні умови переважали.
Тобто за зовнішнім процвітанням ховалася похмура реальність. Мова про бідність, соціальну нерівність; додайте відсутність політичного представництва та правосуддя, яке часто було недоступним для найбідніших верств населення. Відтак саме в цьому контексті виділяється постать Джорджа Едмондса — адвоката, реформатора та провідного діяча громадського життя Бірмінгема.
Дитинство та навчання
Народжений у 1788 році, Едмондс належав до покоління, яке зазнало політичних і економічних потрясінь свого часу. На відміну від юристів із заможних родин, його шлях був шляхом людини, яка піднялася завдяки навчанню та особистим переконанням. Його юридична освіта ґрунтувалася на міцній інтелектуальній дисципліні, підкріпленій ідеєю, що право має служити суспільству загалом. Дуже рано він переконався, що закон не може бути зведений до простого технічного інструменту: він також повинен мати моральний вимір.
Джордж Вайтфілд Едмондс був сином Едварда Едмондса, засновника баптистської каплиці на Бонд-стріт, та його другої дружини Сари. Подейкують, що його назвали на честь євангельського проповідника Джорджа Вайтфілда. Джордж був п’ятою дитиною у великій родині пастора. Він виріс у сімейному будинку на Кеннон-стріт. У часи його дитинства й Бонд-стріт, і Кеннон-стріт знаходилися на околиці промислового району, на північ від центру Бірмінгема.
Едмондс ріс у сильній релігійній культурі, де панівний вплив мала дисидентська християнська віра. Сім’я Едмондс була опорою особливої баптистської громади в Бірмінгемі в XIX столітті та відрізнялася своєю побожністю. До слова, дід Джорджа, Амос Едмондс, був виробником стволів для рушниць та провідним членом і дияконом церкви на Кеннон-стріт.
Джорджу Едмондсу виповнилося вісімнадцять років у березні 1806 року. Він провів дитинство і юність у сімейному будинку та баптистській каплиці й їхніх околицях. Він ввібрав демократичний і незалежний дух церкви, а також перебував під її пильним наглядом. Едмондс розпочав свою трудову діяльність як полірувальник ґудзиків, працюючи для компанії Hammond and Turner of Snow Hill.
Кар’єра та переконання
Наступним етапом його кар’єри стала робота шкільним учителем у Блоклі. Пізніше з цього приводу розгорівся цілий скандал: один із сатиричних журналів стверджував, що в цю поважну та добре відвідувану школу Едмондс потрапив, отримавши посаду від містера Сміта, баптистського священника та друга його батька.
А коли Джордж розпочинав свою кар’єру адвоката в Бірмінгемі, місто переживало швидкий, але безладний ріст. Суди були переповнені справами, пов’язаними з боргами, торговими конфліктами та соціальними напруженнями. Едмондс свідомо вирішив оселитися в самому центрі цієї міської реальності.
Він захищав ремісників, дрібних торговців, а іноді й робітників, яких судили за мізерні суми. Саме цей, аж ніяк не випадковий, його вибір сформував його репутацію як ретельного адвоката, який приділяв велику увагу структурним несправедливостям.
З роками Едмондс розуміє, що проблеми, які він спостерігав у залах судів, виходили за межі суто приватного права. Вони були симптомом архаїчної політичної системи, яка була не здатна представляти інтереси мешканців міста, що швидко зростало. Так Джордж активно долучається до реформаторського руху і стає однією з фігур Бірмінгемського політичного союзу. Ця організація відігравала ключову роль у мобілізації на користь парламентської реформи, вимагаючи більш справедливого представництва та розширення права голосу.
Один епізод особливо яскраво ілюструє рішучість Едмондса. Під час народних протестів, пов’язаних із реформою, кілька учасників були заарештовані без вагомих доказів. Едмондс публічно виступив і засудив такі дії влади, заявивши, що закон, якщо його застосовувати несправедливо, втрачає будь-яку моральну легітимність. Для адвоката XIX століття така позиція була вельми ризикованою. Вона викликала ворожість частини місцевої еліти, але зміцнила його статус захисника громадянських прав.
Поза роботою
Поза своїми офіційними обов’язками Едмондс залишався впливовою інтелектуальною фігурою. Він брав участь у публічних дебатах, писав про політичні та юридичні питання свого часу і сприяв формуванню громадянської культури, властивої Бірмінгему.
Його діяльність є частиною ширшого руху реформаторів, які, не руйнуючи встановлений порядок, прагнули адаптувати його до нових реалій індустріального суспільства. Померши в 1868 році, Джордж Едмондс залишив після себе скромну спадщину.
Джерела: