Джозеф Чемберлен, британський державний діяч, який був відданий соціальним реформам. Його переконлива риторика, моральна бездоганність та піклування про добробут у суспільстві сприяли успішній політичній кар’єрі. Джозеф Чемберлен був однією з найвпливовіших осіб в історії Великобританії, своєю діяльністю заслужив повагу, особливо серед жителів Бірмінгема, а його ідеї щодо права на навчання та гідних умов життя продовжують впливати на світ. Далі на birminghamski.
Біографічні відомості
Джозеф Чемберлен народився у 1836 році у передмісті Лондона у заможній родині. Його батько мав фабрику з виготовлення взуття, а мати була дочкою приватного торговця сиром. Освіту Джозеф почав здобувати у London University College, де мав успіхи у математиці та французькій мові. Однак, не зміг його закінчити й з 16 років почав працювати на фабриці батька. У 1852 році Чемберлен перейшов на роботу у сімейне підприємство з виготовлення гвинтів. Компанія була успішною, виробляла дві третини усіх гвинтів Англії. У 1954 році Джозеф став партнером по бізнесу, й переїхав до Бірмінгема, де знаходився один з заводів. Після смерті батька у 1874 році він відмовився від бізнесової справи й займався громадською та політичною діяльністю.
Джозеф Чемберлен був одружений тричі, оскільки двічі ставав вдівцем. У 1861 році першою дружиною стала Гаррієт Кенрик, дочка підприємця з виготовлення посуду, яка проживала у Бірмінгемі. Разом вони мали двох дітей. Син Остін, займався політикою й отримав Нобелівську премію миру у 1925 році. Дочка Беатріс, відзначилась як видатна педагогиня й громадська активістка. У 1869 році Джозеф одружився з кузиною Гаррієт Флоренс Кенрик, у шлюбі народились чотири дитини. Син Невілл, займався батьківським бізнесом, суспільною діяльністю на посаді мера Бірмінгема й став Прем’єр-міністром Великобританії. Дві дочки були громадськими активістками та займались політикою наскільки це було можливо для жінки першої половини XX століття. Іда долучилась до створення соціальної служби у Birmingham General Hospital, де займалась благодійністю, згодом стала першою жінкою-старостою у Hampshire County Council й опікувалась охороною здоров’я. Молодша сестра Хільда була поважною членкинею Жіночого Інституту й 1935 році обіймала в ньому посаду national treasure. Наймолодша дочка Етель вийшла заміж й переїхала до Швейцарії. Після втрати двох дружин, через ускладнення після пологів, Джозеф пережив кризу віри й не вимагав від дітей бути приналежними до релігійних конфесій. У 1888 році Чемберлен одружився третій раз на Мері Кроуніншилд Ендікотт, дочці воєнного міністра США. Пара дітей не мала. Мері була прихильницею політичної кар’єри чоловіка й завжди йому допомагала.
Становлення політика
Під час ведення бізнесу, Чемберлен проявив свої дипломатичні якості, тому ділові партнери спонукали його до політичної діяльності. У другій половині ХІХ століття міста Англії розквітали завдяки підприємцям, а серед політичного представництва у владі переважали сільські округи, тож необхідно було прийняти закон про перерозподіл місць у парламенті та надання більших виборчих прав жителям міст. Чемберлен не був членом урядових організацій й вступив до Liberal Party, оскільки був прихильником їх програми, що дало можливість взяти участь у політичній діяльності на іншому рівні. Проєкт про реформу від Liberal Party у парламенті був відхилений, що викликало масовий протест у Бірмінгемі, на який зібралось понад 250 тисяч містян. Чемберлен та мер міста особисто брали у ньому участь. Згодом, у 1867 році все ж був ухвалений закон, який збільшив кількість виборців майже у два рази.
У 1870 році Джозеф Чемберлен долучився до заснування освітнього товариства National Education League. Чемберлен просував вимогу організації щодо введення нових законів про обов’язкову, світську й безплатну освіту, оскільки майже половина дітей шкільного віку, які проживали у містах її не могли отримати. Кошти за навчання мала сплачувати місцева влада. Закон формували, обговорювали, переписували й доповнювали, врешті у 1873 році було прийняте рішення щодо надання державного фінансування навчальним закладам, спрямованим на промислову освіту. Джозеф Чемберлен, попри шляхетне походження, яке не вважав цінністю, відстоював права представників сільського господарства та робітників.
Мер Бірмінгема
У 1873 році Джозеф Чемберлен був обраний мером Бірмінгема. На цій посаді він теж впровадив реформи, оскільки до його втручання адміністрація не переймалась станом міста й рівнем життя його мешканців, більшість з яких знаходились за межею бідності. Чемберлен ввів радикальні методи управління й змінив всю систему муніципальної політики.
Спочатку за ініціативи Чемберлена, влада міста викупила дві газові приватні компанії, які між собою конкурували й вели справжню торгову війну. Вони постійно перекопували вулиці, й прокладали власні труби. Через такі дії, газ подавався споживачам з перебоями. У результаті, вже за перший рік нове адміністративне газозабезпечення принесло місту дохід у розмірі понад 30 тисяч фунтів стерлінгів, які можна було спрямувати на інші потреби. Після газу, Чемберлен взявся за водопостачання, яке несло загрозу здоров’ю містян через нестабільність надання послуг. Три дні на тиждень люди споживали водопровідну воду, а в інші дні колодязну, яка була забруднена стічними водами й інфекційними хворобами. Влада міста викупила й водопроводи, що призвело до стабільності постачання та поліпшення якості води. Такі зміни Чемберлену довелося пояснювати у Палаті громад, оскільки приватні підприємці його почали звинувачувати у намірі заробляти на послугах міста.
У 1875 році Чемберлен представив план устрою міста, який передбачав переселення мешканців нетрів на спеціально збудовану нову вулицю Корпорейшн-стріт. Загалом, на посаді мера, він сприяв будівництву нових бібліотек, шкіл, басейнів, нової ратуші, розширенню Бірмінгемського музею та інше. Таким чином, Джозеф Чемберлен заслужив довіру містян й зарекомендував себе як талановитий керівник. Нововведення Джозефа Чемберлена стали прикладами для мерів інших міст на кілька десятиліть.
Бірмінгемський університет
Особливою заслугою Джозефа Чемберлена вважається реформа Mason University College, який у 1900 році отримав статус університету Бірмінгема. Наміром було створити вищий заклад для всебічної освіти та сприятливих умов ведення наукових досліджень. Навчальний процес був спрямований на технічні, підприємницькі та службові спеціальності. Він став першим освітнім вищим світським закладом, в якому могли навчатися студенти будь-яких національностей, віросповідання та різних прошарків суспільства. Крім того, був спроєктований план розвитку студентського містечка. У 1898 році Чемберлен обіймав посаду першого President of Court of Governors. Модель нового устрою університету слугувала прикладом для заснування інших вишів у Великобританії та на територіях Британської імперії.
В межах кампусу була збудована часова вежа, яка на пам’ять Чемберлена має назву “Старий Джо”. До того ж вона є вищою за лондонський Біг-Бен.
Впродовж 1880-1906-х років Джозеф Чемберлен був депутатом парламенту Великобританії. У 1914 році славетний політик та громадський діяч закінчив своє земне життя. За видатні заслуги, жителі Бірмінгема на його честь назвали центральну площу міста.
