Мері Енн почала писати на початку ХІХ століття. Її творчість відображала події у суспільстві, як-от поява янсенізму, зруйнований через землетрус Порт-Рояль, таємні товариства Великобританії, які вплинули на промислову революцію, етичне ставлення до рабства та міркування про релігійні течії. Далі на birminghamski.
Батьківський дім, подорожі та шлюб
Мері Енн народилась у 1778 році у Бірмінгемі у родині квакерів. Релігійне “Спілка Друзів”, як вони себе називали, було відносно новою течією в англіканській церкві. ЇЇ особливістю було відкидання церковних обрядів та суворе благочестя.
Тому Мері Енн виховували бути дисциплінованою, відповідальною та уникати марнотратства. Однак, батьки, Семюель та Люсі Галтон, вже у ранньому віці виявити у дівчинки інтелектуальні здібності й допомагали їх розвивати. Вони мали власний невеликий бізнес пов’язаний з виробництвом зброї. У 18 років Мері почала подорожувати по Великобританії та відвідувати родичів, зокрема, родину Герні, яка мала власні банківські установи та відомий будинок “Earlham Hall”, який за свою історію відвідало чимало знаменитостей. Зиму 1799 року дівчина провела у Лондоні, де познайомилась з Ганною Барбо та Мері Шервуд, які згодом стали британськими письменницями.
У 1806 році Мері Енн Галтон вийшла заміж за Ламберта Шиммельпеннинка, підприємця з Нідерландів, який займався судноплавством у Брістолі, й покинула родинний дім. Вона не присвятила життя суто світським заходам, а займалась благодійністю, зокрема, проводила освітні заняття для дітей та підлітків у власному помешканні. У 1811 році у Ламбера виникли грошові проблеми, що призвело до розриву зв’язків з батьківською родиною, які не вдалося налагодити впродовж подальших років. Щоб допомогти чоловікові, Мері Енн вирішила проявити свої інтелектуальні здібності та писати книжки.
Творчий доробок
Суворе виховання у дитинстві не дозволило Мері звернутися до художнього жанру, тому першою її роботою став науково-дослідний твір присвячений Клоду Лансло, французькому лінгвісту та теологу. Талановитий філолог через зв’язки з прихильниками єретичного релігійного вчення янсенізму, яке було розповсюджене у Франції та Нідерландах, був змушений перестати викладати у Сорбонні, а згодом переїхати у монастир на Ямайку, де написав посібник по логіці “Граматика Порт-Рояля”. Книжка “Narrative of a Tour to La Grande Chartreuse and Alet” була видана у 1813 році й мала шалений успіх, лише при житті письменниці перевидавалась п’ять разів. Наступний трактат “Theory on the Classification of Beauty and Deformity був присвячений філософсько-естетичним роздумам про красу та потворність.
Після закінчення воєнного конфлікту між США та Великобританією, Мері Енн змогла особисто відвідати зруйнований землетрусом Порт-Рояль й залишки монастиря, де останні роки життя провів Клод Лансло. Вона була сильно вражена побаченим й написала наступну книгу “Narrative of the Ltmolition of the Monastery of Port Royal des Champs” у 1816 році.
Книга є певним продовженням про життя видатного викладача, однак Мері додала уривки зі свого щоденника про подорожі, що зробило твір більш привабливим для читачів. Мері Енн продовжувала подорожувати по Англії, що допомогло їй прикрасити твори, які були не суто художніми.
Мері Енн все більше писала про долі людей, які займали іншу релігійну позицію, відмінну від католицької та навіть англіканської. Вона шукала докази єдності християнських віровчень у Біблії й вивчала іврит, щоб читати в оригіналі Старий Завіт. Останньою роботою була “Biblical Fragments” 1821 року. Однак найвідомішим її твором стала автобіографія, яка була видана після закінчення її життєвого шляху у 1856 році. У творі вона згадувала деяке Місячне Товариство, виключно чоловіче зібрання у Бірмінгемі, дії якого привели з часом до промислової революції у Великобританії.
З чоловіком Ламбертом Мері Енн прожила понад 30 років, вони відійшли від батьківських віросповідань й приєднались до течії методистів, яка була відгалуженням англіканської церкви. Твори Мері Енн Шиммельпеннинк мали великий вплив на подальшу творчість британських письменників.